Ну, що вдієш? А пам"ятається усе. І добро, і лихо.
Та ні, є така властивість пам"яті - забувати. Забувається
швидше добро. А от як забути лихо?
Тихо. Шумить вітерець. Ясно. І ми з тобою на вес-
нянім бенкеті. Насолоджуємося пахощами, красою і чарів-
ністю нареченої. Вслуховуємося у її звучання.
А наречена то - Весна! А наречений хто? Де він
молодець? Най тому лиху буде кінець, хоча людина
пам"яттю живе. І поки пам"ять жива, живе й Вона, що на
спасіння нам дана.