Дивлюсь з давен цю передачу -
"Чекай мене" котрі роки.
Й повірте, завжди, мов не плачу,
Коли я бачу ті рядки.
Як зустрічаються і дти,
І родичі, і старики,
Що в юності росли, як квіти,
І в дружбі разом всі жили.
Одних війна порозводила,
Других робота посвітах,
А третім доля приказала -
Покинути на все свій дах.
Ті пошуки роки тривають
І не стають ані на мить.
Ведучі дзвонять і літають,
Бо за людей душа болить.
Робити те не кожний зможе -
Мотати по світах вузли,
А їм, як видно, допоможе
Сам Бог добратись до мети.
Бо вони роблять добру справу, -
Зводять людей, де б не були.
І то, повірте, не за славу,
Але за радість, що знайшли.
Хіба дивитись мож спокійно,
Як дитинча батьків знайшло,
Чи як обнялися надійно
Ті, що не бачились давно.
Уже і світ створив цю стрічку.
В других країнах є пости.
Щопонеділка невеличку
Мож передачу й в них знайти.
Тому шукайте ви і далі,
Не залишайте цих речей.
Хоч в нагороду не медалі,
А лиш подяка від людей.
