Одну лиш тиху ніч, без спогадів й думок,
Аби не мерзли мої пальці та долоні,
Щоб не стікав до губ, по вилицям струмок
І біль не рвав нещадно в сивих нитках скроні.
Без мрій, надій пустих, ілюзій, без мети,
Одну лиш ніч віддай, без пам`яті з минулим,
Щоб не картав мене, за прожиті роки
Той ненависний, аж до болю, спомин смутний!
Під звуки з вулиці, що виють у пітьмі,
Під ковдру з пір`я заховаюсь серед ночі,
Щоб не шукати в тінях риси знов твої,
Від стелі чорної відверну сонні очі!
А завтра, вкотре, зранку повністю я твій…
Лиш ніч одну віддай, щоб серце відпочило!
З Тобою разом бути, це ж суцільний біль,
Ну, а без Тебе жити, просто неможливо.
Спочинь і Ти хоч трішки від своїх думок,
Мені одну лиш ніч, сьогодні дай, чи завтра,
А там, як нам напише білим пером Бог,
Чи може, як на долю впаде нова карта.
