Люблю коли надворі снігопад,
Як снігурі й синички на порозі.
Слідами від зайців рясніє сад,
Потріскують дерева на морозі.
Коли за комір лізе заметіль,
Навіть собака не вилазить з буди.
Лише ранкові півні звідусіль,
Щоранку своїм криком людей будять.
Сороки перші гості у дворі,
Яка б не лютувала хуртовина…
Дими пускають зранку димарі,
Висить ще перестигла горобина.
Вітри хтось з кожухів повипускав,
А Морозенко сипле й сипле снігом.
Лиш сірий ліс хурделицю ласкав,
Яка до нього прибула набігом.
Настане ніч – господар тут мороз,
На небі зорі будуть миготіти.
Лише часами вітер-віртуоз,
Про щось із лісом буде гомоніти.
