Життя прекрасне – в ньому стільки дива:
В калюжі веселяться горобці,
З-за хмари визирає так знадливо
Промінчик сонця – й засинає на руці.
Я поглядом торкнуся неба
І стрепенеться враз душа моя,
Як птах, що відчува потребу
Високості безмежжя обійнять.
Життя прекрасне – в ньому є глибини,
Що тільки серцем можна зрозуміть:
І перша усмішка маленької дитини,
І брунька, що розкрилася за мить.
У Всесвіту такі долоні теплі –
Їх ніжності на всіх нас вистача.
Ми ж іноді буваємо нестерпні
І не цінуємо свого життя,
Нічним метеликом б’ємося довго в шибку,
Зневірившися, подаємо вниз…
А хто ж догляне ту тендітну квітку,
Що виростив для нас Маленький Принц?...
!
