У чистім полі стоїть горбочок,
Я положила з рути віночок,
Червонії маки, білі ромашки,
Щоб не забути ті роки важкі.
То ж не горбочок – братська могила.
Там матінка плаче і горює мила,
Бо війна забрала у мами синочка,
І вони щоранку ходять до горбочка.
Звідти чути ніжне, тихеє благання:
- О Боже мій милий, поверни кохання…
- Поверни синочка рідненькій матусі,
Я тете благаю, до тебе молюся.
Із червоних маків сплела я віночок,
Його положила на вічний горбочок,
Щоб кожний прохожий отут зупинився
І святій могилі низенько вклонився.
Слободенюк Яна.
