Ключі від серця так і не знайшлись,
Пісок тут, як на зло, потрапив в очі.
А не дивися жахи проти ночі,
Щоб сон, як мильна бульбашка, котивсь
Приходить день і намір рветься ввись,
Які мене, скажи, чорти мордують?
Мабуть вони мої бажання чують –
Змінити світ, отож і повелись!
Від спеки мозок мабуть геть розпливсь,
Ото й воно, що із ключами горе!
Широким розчерком думки малюють море,
І вже на ньому всі шляхи зійшлись.
...А ті ключі я, звісно, віднайду.
Змінити світ – звичайно маячня.
Ну ти бувай, подруго, я піду –
Гасити хату й зупинять коня.
Мона я з тобою?)) 
