Червоний місяць упаде зірками,
Зазолотиться шибкою вікно
І сад мій золотиться. Жде ночами
Того,хто не приходив вже давно.
Нехай прийде…Нехай не жде до поки
Свій лист останній десь загубить сад
Й вікно ще світиться,й його чекають роки
Життя не стало ще суцільний ад.
До поки ще жевріє в серці мрія,
Що все ще буде,не настав ще час
Надія,іще теплиться надія,
Що літа у засіках є запас.
Та жорна мелють,а зерна вже мало,
А пори року усе йдуть і йдуть
Пішло кохання,серце теж забрало
Та все ж його приходу вікна ждуть.
Надихнув вірш Тетяни Кузовльової.
Такі близькі і зрозумілі почуття 
