Припусти, що пропустив цей день
й не повториться він неповторний...
Бути мусів тут - тепер ніде
в купі з непрожитістю історій.
В ньому статися могла гроза
й зустріч під розлогістю громниці,
що задовго десь Тобі зросла,
а не став для неї очевидцем...
В ньому впасти міг на дно гріха
й бідкати себе ще довгі днини,
надокучливо що не стихав
болем. Відтепер вразливо винен
дню цьому недосконалість рис
і душі, й обличчя, і пейзажу,
але пережив цей день наскрізь
й не жалів жоднісінького разу
що узяв за свій урок цей день.
Рівному йому дививсь у вічі.
Бути мусів тут і більш ніде,
щоб відбутися в цей день довічно.