Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: Дитинство моє - ВІРШ


Крилата: Дитинство моє - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 6

Пошук


Перевірка розміру




Дитинство моє

Була, як усі, дитиною. Любила збирать квітки. То горбиком, то долиною Носилася залюбки. Містечка свого курортного Виловлювала красу. Пила з джерела холодного Водицю, як день росу. Зимою, хоч і боялася, Як стуку ножа яйце, З крутої гори спускалася На санях – вітрець в лице. Ліпила фортецю, сніжками На «ворога» йшла у мент. І грілося тіло смішками, Хоч руки синіли вщент. Причин не було сумувати: Улітку ходила в ліс Їстівні гриби збирати. Знаходила той, що ріс Для мене, у кошик клала, Матусі несла мерщій. З грибів вона готувала І супчики, і борщі, Їх смажила у сметані. Чи пробували ви це? Їси – і у роті тане, Неначе якесь безе. Як липень відцвів і сплинув, Немов із дахів дощі, Малину в ліску, ожину Зривала я із кущів. Травичку несла із лісу – Таку, що недузі бій, Як звариш, дає – мелісу, Ромашку і звіробій. За маму б життя віддала. Не чула у ній душі. Та часом вередувала, Губила в траві ключі, Плющем по деревах вилась. Скакала, немов мавп’я І з хлопцями, було, билась, Їх перемагала я. Плюс – я не була жаднюга, Ділилась завжди усім. Вертала до свого круга Не зичних сім раз по сім. Неначе пиріг в сметані , Я чулася у воді. Купалась, на катамарані Возилась у літні дні На озері – на Лісному. Було, на міський йшли став З матусею, брали з дому Усе, що нам Бог послав. Скупались, зігрів промінчик Тіла – і харчі на плед: Котлети, салатик, хлібчик І чай ще, в якому мед. А часом у Стрий поїдем, Щоб одяг новий придбать. І правди тут діти ніде, Вдягала мене на «п’ять» Матуся. Й сама, мов квітка Ходила між сірих мас. Спитайте! Живуть ще свідки, Що той пам’ятають час. Скупились, в кафе прямуєм – На чай і на пиріжки. Морозивом поласуєм, Придбаєм нові книжки. Що можу ще розказати? Любила пісні співать, Молодших дітей навчати, Під музику танцювать. В «Квача», у «Війну», у «Лови» Я грала з дітьми в дворі. Кидали зірки підкови До рук нам в нічній порі. - Додому! - кричала мати. - Ще трохи! – просила я. - Що, прутик у руки взяти? Для гри недостатньо дня? О, прутика я боялась. Пізнала його вагу, Як гроші без просу взяла Й пустила, мов у ріку. Летіла у дім на крилах (Прут був аргумент, авжеж!) Робила, що говорила Матуся, її без меж Жаліла – не вельми милим Для неї був білий світ. Практично одна ростила Мене від маленьких літ. Харчі до батьків возила. То були важкі часи! – Колгоспи і рабська сила, Без масла і ковбаси. Матуся допомагала Батькам і сім’ї усій. Робила усе, що мала, Щоб дні їх були в ясі. Я теж зі всіх сил старалась У домі лад навести. За діло відразу бралась, Ще й мамин наказ не стих. Не ждала похвал, овацій, Назустріч матусі йшла, Коли та верталась з праці, Додому тягар несла. Їй радо я помагала, Несла, аж хребет мокрів. Було, що і стріть забувала – загралася у дворі. Влаштовувала концерти. Залізу на дуб – є фон, І нумо свій голос дерти, А гілка – за мікрофон. А ще лялькові вистави Влаштовувала часом. Тоді ще не пила кави, То думка ішла чолом. Кріселко було за сцену. Актори – гумовий пес, Ведмідь, крокодил зелений І ляльки – з косою й без. Подружки – ще ті глядачки. Кресали з очей вогонь, Зарібок – не грошей пачки, Тепло, що ішло з долонь. У місті на різні свята Ансамблем шкільним гули, Що звався він «Гуцулята» - Концерти давали ми В сан. клубах і де попало, В Палаці культури теж. Раз навіть ТБ знімало Нас – втісі не було меж! Любила театр «Зелений», Лиш сцена накрита, зал – Під небом, а збоку – клени І дуб, що лягав на вал. Актори там виступали, Артисти – відомі й ні. Матуся, було, співала – Народні в хорі пісні. Художня самодіяльність Сягала тоді висот! Хоч факти були й печальні Тоді, не усім джек-пот. Малою була, не знала, Що Ленін – то нам не друг. Коли вже всі карти склала, Нагострила слух і дух, Хотіла знайти у масі Орлів, що супроти Рад. Це було в дев’ятім класі. Та доля дала назад. Що мама? Читала книги – Справжнісінький книгоман. Прокинусь, а світло мига. Хоч ніч – у руках роман. Від неї і я навчилась Читати оці книжки. До магії слів відкрились Мені в ті часи стежки. Любила літературу, Науки, що точні, ще І співи, і фізкультуру У школі. Та майже все! Їй дяку свою уклінно Приношу осіннім днем. Закінчила на відмінно, Хоч послух – не був конем. Садок і школа – без смутку, Обов’язку й волі смак. Там дні пролетіли хутко, Як надзвуковий літак.

ID: 732824
Рубрика: Вірші, Поема
дата надходження: 11.05.2017 00:01:06
© дата внесення змiн: 20.08.2017 16:32:05
автор: Крилата

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (466)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Серго Сокольник, 12.05.2017 - 02:19
flo12 Які ще Ваші рочки biggrin biggrin biggrin
 
Крилата відповів на коментар Серго Сокольник, 12.05.2017 - 13:55
smile smile smile Та вже багатенько їх минуло! Ще вставила трохи тексту, щойно доповнила. 22 friends
 
12 Душевна, щира розповідь, Люба! 16 give_rose
 
Крилата відповів на коментар Валентина Ланевич, 11.05.2017 - 20:56
smile 16 16 16 21 39
 
Ніна Незламна, 11.05.2017 - 09:25
12 Гарно написали! 16
Мабуть у кожному дитинстві є радощі і є розчарування та з часом розуміємо ,що це життя,не завжди все буває гладко і все хочеться яскравішого майбуття.Успіхів Вам!!! 22 22 19 flo36 flo12
 
Крилата відповів на коментар Ніна Незламна, 11.05.2017 - 20:14
Щойно прийшла від доні. Ще відредагувала. Не знаю, чого мені це прийшло в голову писати. Думала, тільки зачепити дитинство і написати, як я стала дорослою, а вийшло так багато про дитинство. Та хай буде. Діти прочитають, внуки. Може їм буде цікаво. smile
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Синонім до слова:  Звичка
Іван Мотрюк: - залежність
Синонім до слова:  Люстерко
Іван Мотрюк: - Самогляд
Нові твори