(Мелодраматичний сюжет)
(Ольга, Катря).
І
Суєта, ох суєта
При такій нагоді.
Поміркуєм про життя,
Сядем на колоді.
- Мила Ольго, чоловік
Просто геть сказився:
Не було такого вік –
Як свиня напився.
У калюжі умостивсь…
Що було діяти?
Розізлилась я в ту мить,
Скинула на хату.
Що робить, не до пойму,
Голову морочу.
Каже – тут, як у Криму,
Злазити не хочу!
Ой, подруго, виручай,
Дорога єдина:
Те ледащо забирай,
А я не загину!
(Чоловік падає з хати у фартух Ольги.
Вона йде з двору).
ІІ
Ольга:
- Драстуй, Катю, дорога,
Що з тобою сталось?
Чи розпухла геть нога,
Чи заклопоталась?
А з Миколою мені
Таки гарно, бачу:
Прикупили дві свині,
Збудували дачу.
Шле вітання, повір,
Мене поважає,
Повертатися в твій двір
Бажання не має.
Хай іще поживе
Років п’ять чи десять
У аренді йому
Хорошо живеться.
Я пораджу тобі –
Маю з того втіху –
Арендуй і ти собі
В селі чоловіка.
А тепер прощавай –
Микола чекає
Борщ кипить на плиті,
Каша упріває…
ІІІ
Катря:
- Чи така я дурна,
Оце уклепалась –
Чоловіка віддала,
З свинями зосталась.
Бо забула мами реч –
Тепер мені скрута:
Чоловік – «это вещ»,
Або як валюта.
Може, хто виганя
Чоловіка з хати,
То віддайте мені,
Буду шанувати!
Ой, сумно мені
Сиджу, плаття шию,
А як ніч настає,
Як вовчиця, вию.
У дворі – будяки
Праворуч, ліворуч…
Всі ми гарні жінки,
Як Микола поруч.
Тож порада така
З досвіду гіркого:
Бережіть мужика
І свого, й чужого.
Чи біжу, чи сиджу,
Подивлюсь довкола.
Та й заплачу, затужу –
Повернись, Мико-о-ло!
ID:
728492
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.04.2017 13:34:46
© дата внесення змiн: 12.04.2017 13:38:25
автор: Галина Будянська
Вкажіть причину вашої скарги
|
