Тремтять секунди. Дні на волосині.
Невидима рука киреї сині
Накинула небо. Панна-доля,
Сувій новий розкручує поволі –
Хвилин і днів, і тижнів з місяцями.
А щастя, може, вже не за горами?
Надіється, що є, нехай не рай,
Та , все-таки, простий щасливий край.
Щасливий край, де і сьогодні, й вчора,
Росте для нас магічна мандрагора,
Де тиша озера про кров війни не знає,
Де спокій сходу сонце розсіває,
Де по отавах юний кінь крилатий,
Розтрушує роси ранкове свято,
Де ковалі кують різдвяні зорі,
Де Шлях Чумацький з вічністю говорить,
І вражена від таємниці слова,
Для нас ясніє місячна підкова…