Захід…...Заробітчани…
Безправні…Вразливі…Дикий Захід… Давно загниває,-
А все ж пахне…І вабить комах…
Пара бджіл з жовто - синього краю
Працювали тут…Совість – не страх
Були стимулом доброї праці…
Та ще ЄВРО,- бо гривня пливе
В їхнім краї в багаті палаці,-
А їх Рій,- у хрущобах живе…
То ж бджолині горбатились справно,-
Хоча Трутню це - не до лиця!..
Все робили і швидко і вправно,-
Та все йшло до сумного кінця…
Бо Цариця сім*ї тої ферми
Оком кинула Трутню услід,-
Хоче, бач, жовто - синьої сперми,
Хоче новий, таємний обліт…
Поруч крутиться (знову ці біди!..)
Тремтить крильцями… Посмішки зов…
Сіє поряд кохання флюїди,-
Та не вперше,- не гріється кров…
Все б нічого,- роботи багато,-
Та Цариця - не перша уже…
То ж,- зароблене в руки, й до хати…
Гидко бути таким протеже!..
Певно й наша дорога такою ж буде!.. 
