|
Загадкова квітка
Із казкою зимовою
з`явилася вона,
майстринею чудовою,
що вчилася сама
з роботою суворою
ріднитися сповна,
від зіроньки ранкової
і до нічного дна.
Красива пакувальниця
розквітла серед нас,
на першій божевільниці
вкрашати дивом час,
знайшовши в цьому спільницю,
створила резонанс,
в якому вся невільниця,
творилася в романс.
"Ой, бачити тебе як приємно,
відчути щастям те, що ти є,
хоча любов завжди невзаємна,
але тепло дарую своє.
Про тебе не забуду ніколи,
бо в затінку твоєму живу,
в якому два порожні престоли,
чекають лиш на нас наяву,
як нездійснені мрії."
Тримаючи дистанцію,
любила нас вона,
романтикою Франції
була від нас стіна.
Плекала все тенденцію
таємну, як весна,
якою є Венеція
кохана і ясна.
Як жаль, що пташка радості,
покинула вже нас,
живе далеко в милості,
якою лине час,
та жаром небайдужості
в мені вогонь не згас,
а рине у ласкавості
душею, ніби джаз.
" Ой як чудово, що тебе знаю,
дівчиною моїх потеплінь,
в які думками сонечко сяє,
виходячи з нічних володінь.
Тебе в душі своїй зберігаю,
зорею чарівних островів,
в які на самоті завітаю,
мов хвиля на пісок берегів,
по яких ти ходила".
Віктор Цвіт 14.11.16
ID:
701322
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.11.2016 20:05:25
© дата внесення змiн: 18.11.2016 20:13:25
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
