За вікном картина: пізня осінь...
Задивилась в очі я її.
А в очах легенька сіра просинь.
Чом же невеселі і слізні?
Поглядом зустрілися обоє.
Очі в очі в цей осінній час.
Чим ми схожі, осене, з тобою?
Думала про це я і не раз..
Плачеш, що зриває вітер листя,
Що пройшла давно твоя краса?
Не сумуй! Душа твоя так чиста,
Як прозора вранішня роса.
Задивилась, осене, на тебе...
Та мені й така ти дорога.
Запросила в хату я до себе...
Відчуваю: осінь догора...
Ти для мене будеш, як картинка.
В дорогу оправу обрамлю.
У кімнаті ти прикрасиш стінку,
Тільки трохи я тебе зміню.
Домалюю білий сад вишневий.
Хай співають в ньому солов"ї.
Як проллється спів їх кришталевий...
Нагада щасливі дні мої..
Буду сумувати за ними я і тішитися зимовими.
Кльово, Надіє! 
Зачарувала Ваша осінь!!!
