Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ЛІТА ПРОЛІТАЮТЬ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар Наташа Марос, 10.10.2016 - 20:29
Дякую, Наталочко! Пока не забувають, то може ж і не забудуть!..Та не тільки вони нам потрібні, а й ми їм теж...
геометрія відповів на коментар Микола Карпець)), 09.10.2016 - 20:10
Дякую, Миколо! Роз"їхались діти...Спророжніла хата,виросли й онуки. У містах живуть. Жде їх виглядає посивіла мати, їй здається й квіти без них не ростуть... Це з мого вірша: "Роз"їхались діти", може ви його й читали. геометрія відповів на коментар Шостацька Людмила, 08.10.2016 - 21:12
Дякую, Людо! На жаль дуже часто буває, що діти за батьків забувають.
DVI, 08.10.2016 - 20:44
Давно не спілкувався.Дуже гарно описано одиноке життя. Літа пролітають, а діти не знають, що й їхні роки пролетять. З повагою Володимир.
Дякую, Володимире! Осінні роботи забирають усі сили, то отож, іноді не має сили, навіть до ноутбука сісти, а це вже так задощило, що на нрядку й носа не показуй, то й можна трохи поспілкуватися.
З повагою Валентина. геометрія відповів на коментар Ніна-Марія, 08.10.2016 - 21:07
Дякую, Ніно! Цей вірш появився від вистрасжданого болю...
геометрія відповів на коментар Зоя Енеївна, 08.10.2016 - 21:05
Дякую, Зою! І дуже добре , що є в нас діти, і що вони нас не забувають...
Дякую, Олю! Слава Богу мої діти мене чують, бо інакше, можна було і зглузду з"їхать, та й тепер не легше...
геометрія відповів на коментар Володимир Бабієнко, 08.10.2016 - 21:00
І я вам, Володимире, дякую: і за розуміння, і за підтримку...
Ганна Верес, 08.10.2016 - 19:20
Літа пролітають,а діти не знають, що й їхні роки пролетять. Злітайтесь, рідненькі, до неї частенько, вона ж лише вами живе!.. геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 08.10.2016 - 20:59
Дякую, Ганю, і за візит, і за розуміння...
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 08.10.2016 - 20:57
Дякую, Ніно! Доля піднесла мені: багато втрат і болю, а вірші рятували, і тепер рятують від смутку і печалі...
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 08.10.2016 - 17:56
Гарно.Правдиво.З болем душі і в серці написано.
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 08.10.2016 - 20:54
Дякую, Ніло! Коли я писала цей вірш, моє все єство, було переповнене болем: через 5 років після загибелі сина, помер мій чоловік, і я була в повному розпачі, то ото й виливала свій біль на папір...
Дякую, Надійко! Написано давно, а нагадала, бо прочитала у КП вірш "Батьківська хатинонька", а в мене десь є :"Батьківська хата", то я шукала про хату, а знайшла про літа, перечитала, та й виклала у КП.
|
|
|