|
Чарівний вечір в проблиску нічного неба,
коли сіріють хмари від сапфірного маре́ва,
а Місяць, мов пливе серед зіркового океану,
де ти стоїш, вдивляючись в безодню морського океану,
і думка вже полинула туди, за край безодні,
що за нею, чи там світ другий чи лише твоє натхнення,
твої думки малюють образи яскраві,
але лише думки в безодні світового океану,
і марно сподіватися на дію, коли за плечима лиш надія,
лише бажання відкривати нові моря, нові плеяди,
нові системи та життя, але лиш мрія з нами летить у забуття,
і ти глядиш в безодню океану, а місяць вже пропав за межею уяви,
і Cонце, мов іскра світла, з'явилась на горизонті,
як орхідея, що лише розквітла, і вже надія з вірою в майбутнє,
під світлим Сонцем незабутнім та ось момент, і вже світанок,
і був цей сон, немов той романтичний ранок,
і все поєднано в одне, в життя яскраве та казкове,
яке потрібно лиш любити, не дивлячись на будь-які безодні,
ні на розлуку, ні на турботи, а лиш любити кожную секунду, усе живе,
що живе майбутнім...
ID:
652411
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.03.2016 01:05:15
© дата внесення змiн: 18.03.2016 01:05:15
автор: Дмитро Кудрявцев
Вкажіть причину вашої скарги
|
Сподобалося... Хоч і забагато тексту - завеликий букет. Пам'ятаю себе в цьому віці - також романтика била ключем, життя все попереду - то є добре. Як інакше... В цьому віці життя казкове, світле в надіях своїх... Аби дали жити
