Гординя виглядала у віконця,
Вмостившись зручно у душі, в очах.
Грішила, все ховаючись від сонця,
Свавільно іншим прищепляла страх.
Ворожістю та заздрістю палала,
Розбурхана гонитвою без меж.
Себе, єдину, тільки вихваляла,
За Бога вища- так вважала теж.
Неслась в шаленстві дикім по просторах,
Кроїла душі болем, як мечем.
Прописувалась у церквах й соборах,
Прикрита, по- злодійськи, калачем.
Хотіла, грішна, в небеса злетіти,
Збирати зорі во хвалу свою.
Але гордині з Господом не жити,
Таким немає місця у раю.
(17 лютого 2016)
так...мені слід з нею боротися... Ще з 25 років мені казали "Женя, откуда у тебя эта несущаяся гордость ???" ))) слід подумати за це - серйозно... Дяк за вірш-нагадування!!!
палома відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не переживайте, цим грішать всі. Головне , вчасно зрозуміти!
