На одному із масових зібрань я побачив чоловіка, який виділявся, він фотографував. Під кінець зібрання ми познайомилися, це був Володимир Іванович Дяченко, а поруч з ним стояла тендітна, приємна і дуже жвава жіночка, як виявилось дружиною - Віра Іванівна. В подальші роки я дізнався, що Віра Іванівна громадський активіст, педагог, спортсменка, добра і чуйна людина, прекрасна господиня, любляча мати і дружина.
Все, за що вона бралася, старалася довести до кінця. З її іскор загорялося полум’я. Я все дивувався, звідки у такій худенькій і маленькій жіночці береться стільки енергії.
І тут раптово обірвалося її земне життя, скосила важка хвороба, яка підступно ховалася і людина виявляється перед нею безсильна.
Після важкої втрати при зустрічах я побачив, як Володимир Іванович тяжко переносить втрату дружини, адже їх єднала лебедина вірність і велика любов, любов до дітей, друзів, учнів.
Любила Ти земне життя,
Воно раптово обірвалось,
І ти пішла у небуття
Лишивши все,що в тебе малось.
У нашій пам’яті живе
Твій образ в розпачі розлуки.
Нехай він з нами не помре,
Як щедрі ніжні Твої руки.
Ти в нашій пам’яті живеш,
Твої діла теж будуть жити
В думках Ти наших не помреш,
Бо тут із нами Твої діти.
Ярослав Попович—близький товариш.
Чуттєво й щиро написано. Розумію біль втрати, але життя свої диктує алгоритми, і їх ні обійти, ані змінити!
DVI відповів на коментар Ганна Верес, 25.12.2016 - 20:59
Ганночко! Дякую за щирі слова. Я все зроблю,щоб зберегти в памяті людей все про цю унікальну жіночку,як я все говорив "ЖІНОЧКА ВІД БОГА." Проведені змагання в память Віри Дяченко,скоро вийде з друку книга "Хмаринко моя неповторна" 254 сторінки,вірші про неї були нагороджені медаллю "Симпатії жюрі" в м. Харкові на конкурсі.З друку в мене вже є 5 альманахів з моїми віршами.
В житті існує неписаний закон підлості. Я щоб ми не робили, він спрацьовує невблаганно. Я часто теж над цим задумувався,чому з життя частіше всього ідуть прекрасні люди, а *** частіше всього залишається. І ще мені теж гірко, і я пережити це не можу, коли розривається лебедина пара. я часто запитую Господа Бога, чому він так це робить? Адже це так несправедливо!Я вам від всієї душі співчуваю.
Володимире.Ми тезки. Дякую за відвідини споминів,і коментар. Бог забрав мою неповториму хмариночку до себе.При житті я часто говорив,що хотів би піти із життя раньше,щоб не бачити закритих очей дружини.На це була чітка відповідь,я хвора,і якщо це з тобою сталось би,я відразу піду за тобою.Ти здоровий, і повинен допомагати дітям, і посмертно мені.І я виконаю всі обіцянки ,які я давав.