Монетка випала така,
Згубила злого юнака.
Зіграла з ним невтішний жарт,
Мабуть сьогодні день не фарт.
Стоїть розгублений у клітці,
На супереч потоку мрій.
Цезар сидить в пальмовій вітці,
В повітрі чує лютий бій.
І перед зором опинились,
Два пішака, що помилились.
Свинцева мить важкої тиші,
Лиш без інтриги сірі миші.
Всередині усе горить,
Все закипає, все тремтить,
Та очі соколом слідкують,
Та й ноги сильні не задкують,
Немає ходу їм назад,
Може попали вони в ад?
Ось зроблені на зустріч кроки
У страшний, неминучий бій.
Мечем повітря розтинає,
Міцно щита в руці стискає,
Адреналін забив всю кров.
Махи мечами знову й знов.
Мозок прогнав усіх думок,
Роздався тріск чужих кісток.
Суперник впав,
Він помилився!
Сьогодні знову помилився!
Глузд голову тут покидає
Двома руками нападає,
Зубами горло розриває.
І знову ця свинцева мить…
Усе завмерло,
Все мовчить.
Хоч перемогу відчуває
Свою ж горлянку роздирає,
Відчувши в ній ворожу кров.
Серже, дуже сподобалось, тема незвична, але, будь ласка, пробуй не писати суржиком... ('ад') Якось бридко стає - читаєш, захоплюєшся і - бац! - мов кислого з'їв...
А так, то гарно!
Ремаєв Сергій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Дуже влучний коментар. Я сам дуже довго думав над римою. Але підходило саме це слово. Я довго мозгував, але не вийшло, вирішив так лишити. Правда, там було одне слово - "Зад" але, я думав, суржик краще
