Жизнь моя, что талая вода,
Больно. Не жила я никогда.
Не жила я. Так... перебрела,
Хоть и вырывалась, как могла...
В сетях паутины навсегда
Прошлый день и прошлая беда.
Я не понимаю, что ждала?
Боже, почему я не жила?
А винить кого-то - ерунда!
Ведь моя лишь это жизнь-вода,
Что с твоим теплом, с весной ушла.
Не жила я, слышишь, не жила...
- - -
Наташо, це не вирок. Справа в тім, що якби Ви не пройшли через це. не було б цього вірша, не були б Ви тим, ким Ви є. Все має свою ціну, і поезія теж. А змінити життя ніколи не пізно.
Гарний вірш , як і всі ваші інші. Обираю.
Наташа Марос відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам!!! Я рада, що маю можливість спілкуватися з цікавими, щирими, мудрими людьми на цій сторінці!!! Нічого не проходить безслідно...