Ти подихом здивованим зійшла, Росою ранньою землю окропила. Ти спокій в серці моїм знайшла, Розправила мені величчя крила. Я заспіваю піснею птахів, Я джерельцем наповню річки, І розлетиться хвилями небесний спів, В вінок вплету яскраві стрічки. Ти мені крила подарувала І мову рідну від моїх батьків. Щоб горя моя країна не зазнала, В молитвах своїх ,захищаєш від гріхів. Я дякую тобі,за все що в мене є, За те добро, що всім даруєш. Для тебе б’ється серденько моє. Ти міст між берегів новий будуєш. © Copyright: Виктория Покора, 2014 Свидетельство о публикации №214022402059
ID: 629701 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 18.12.2015 22:56:43 © дата внесення змiн: 18.12.2015 22:56:43 автор: Виктория Покора
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie