Ви так хотіли спокою
та миру
Ви так хотіли, просто вік прожить
А ми хотіли всіх на Україні
Від ворога назавжди вборонить!
Вмирали ми тоді у сорок п`ятім
За мирне небо, в кожного із вас
Але хтось там вирішив по новім
З гармати знову волю одібрать!
Ми зараз тут, на небі, поруч з Богом
За тими дивимось для кого мир
Це не просте - священне слово
Проте і мир, потрібно боронить!
Вже місяць не один ми тут
стрічаєм
Всіх тих, хто міг ще вік прожить
Всіх тих, хто так хотів дитину
Всіх тих, хто новий світ хотів
одкрить..
Тут кожен з нас впізнав своє
внучатко,
Яке колись від кулі рятував
"-Чому обрав такий ти шлях,
дитятко?
Невже ти не боявся помирать?"
"-Все просто, діду, адже я, як ти!
Не міг спокійно всидітись удома
Коли країну мою рвали на шматки
Я Богу помоливсь, й пішов в
дорогу.
Дідусю знаєш, я очікував всього
Проте, не те що я тоді побачив
А бачив я не тільки немовля і кров
Я бачив, як брат стріляв у брата...
Я бачив як дівча, таке мале
Якому тільки жити й жити
Яке було у матері одне
Пішло до Господа, від кулі ворожбита.
Я бачив як батько хоронив,
Свого такого, ще малого сина
Який загинув у дитячому садку
Тому що в нього з граду зарядили!
Не міг спокійно пережить цього
Й тому взяв автомат й пішов
стріляти
У тих перевертнів в яких лише
один наказ
Наказ, всіх моїх ближніх повбивати!
Пішов, дідусю, убивать за Україну
Всіх тих, що мріяли ось так
Перетворити мою землю у руїну
Від градів пострілів, від вибуху
гармат"
"-Онуче, бачу і тебе болить
Серденько за свою країну
Але хіба, тобі твоє життя не
дороге
Що ти пішов вмирать на території
руїни?"
"-Дідусю, я лише через те,
Пішов на територію руїни
Щоб мій нащадок міг сказать оце:
"Слава всім Героям! Слава Україні!"
Слава Героям!
