Хочеться бігти,
Тікати і падати,
Рвати траву зелену
й густу,
Як же тобі у вічі
поглянути,
Як же промовити?
Я не люблю.
Як це промовить?
Як душу скомкать?
Викинуть вітру чужі
почуття?
Чи маю право я
образить?
Він же цілує
моє життя.
Був колись вир
почуттів!
О люди! Через любов
Ти здатен на Все!
Я теж горіла, палала
й зотліла…
Більше не хочу любить
понад Все!
Можна кохати до зір
І до сонця,
Та згорять крила у висоті,
Можна любити спокійно
і тихо...
Вечері каву пить
з молоком.
Дивишся в простір безмежний
ранковий,
А там цілується молодь
і знов...
Внутрішньо сльози
у мене хлинуть,
Хочеться знову палати,
Знов...