Моєму меншому брату і вірному другу Абасу присвячую
Я утону в твоїх очах,
що глибиною полонили,
і тугою мене сповили,
за братом меншим...
Просто жах...
Як тяжко і душа щемить,
тебе вже більше не побачу,
і що воно – життя собаче?
як гуркіт грому, просто мить.
Я чую твій басистий голос,
перед очима ти стоїш,
улюбленець всії сім*ї,
гориш промінням, ніби колос.
Окрас – багаття з молоком,
статечний красень, як з картини,
безстрашний норов незупинний,
боєць, гроза, зірвиголов!
Неправда, стрінемось ми знов,
не в цьому, так у іншім світі.
Бо вічна лиш одна любов,
її ми подихом зігріті.
Я утоплюсь в твоїх очах,
назавжди в душу ляже смуток,
тебе довіку не забути,
і твоє ім*я на вустах...
жовтень 2015, Миколаїв
і АББА, і Абас - два в одному, Гдеоне, - і сум, і радість!
Олександр Мачула відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви як в воду дивитесь! Суку я назвав саме Абба (по частинкам їмен її батьків, як це прийнято) і вона лише на півтора року молодша за Абаса. Це чума!...