Як почуттів невипита слюда
Впаде в узгір”ях дикого Парнасу…
В мені тектимеш легко, як вода…
я – поза Часом……………..
Як візерунки дивних відчуттів
Мене вестимуть незнайомим містом…
Ти не сплетеш мені віночки слів…
я – поза Змістом………………
Коли стандартні й монотонні дні
Втискатимуть мене у рамки ГОСТів…
Як же ( до ран!) – болітимеш в мені,
Мій Камелот… одвічний
поза - Простір………………
...навіть не хочеться сунутись з банальним коментом...та не втримаюся ж! Це так оригінально, красиво, відчайдушно! Прагнення вирватись за межі! Тобі це, Госте, люба вдається щораз, коли берешся за ручку (чи може перо..хто зна, чим творять шедеври )
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...кнопочками на клавіатурі...я натискаю на кнопочки... Щиро дякую тобі!Мар"янко
Цивілізація понавішувала на нас стільки штучних ярликів...стільки умовностей вони віддаляють нас від справжнього ,заважають пізнати суть...та на щастя просторів у Всесвіті багато...закони цивілізаціі і Всесвітудуже різняться,тому духовна людина в очах цивілізованого світу не може бути справді вільною...Уклін за поезію,Наталочко!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші коменти,Ілеє,то окрема книга ...я пишу інтуїтивно,а Ви це вмієте так гарно розказати словами...так легко торкнутися душі...безмежно вдячна ВАМ за розуміння