|
Скільки тайн у звучанні,
В тому голосі дзвону,
Заридає про нас,
В дусі букви закону,
Дні,призначені нам,
Тайн зв*язки,що між нами,
Та від Раю ключі,
Упадуть у тумани,
У Петра не спитаєш,
Книгу долі листаєш,
Він не буде спішити,
Двері Раю відкритити!
Де для нас візаві,
Подолати мороки,
Розписати в крові,
Ті розпливчаті строки,
Де спустілий Собор,
Не збудований світом,
Де печаль,мов злодій,
Наче ніч денним світлом.
Заповзе та зламає,
Всі замки та кувалди,
Де порожні слова,
Не знайдеш у них правди,
В зачарований сад,
Що напоєний хмелем,
Віднайдеш райський ад,
Де не гаснуть всі теле,
Де за мить до любові,
Де за крок до Голгофи,
Заспівають в крові,
Ті розпливчаті строки...
............................................................
Как таинственен глас
Колокольного звона...
Это плачет о нас
В духе буквы закона
Предначертанность дней,
Предназначенность связей...
И от Рая ключей,
Даже падая наземь,
У Петра не спросить,
Книгу судеб листая.
Он не будет спешить
С презентацией Рая.
Нам еще визави
Созерцать катастрофы,
И писать на крови
Разведенные строфы...
Но- пустынен собор,
Не достроенный Светом...
И печаль, словно Вор,
Словно Ночь пред рассветом,
Заползает, сломав
Все замки и преграды...
За ненужностью слов -
Обреченностью правды
В этот призрачный сад,
Напоенный дурманом...
В этот Раистый Ад
Со включенным экраном,
Где за миг до любви
И за шаг до Голгофы
Запоют на крови
Разведенные строфы.
ID:
600584
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.08.2015 20:53:50
© дата внесення змiн: 19.08.2015 07:59:01
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
