Вогонь і дим, і сльози матерів,
І кров синівська, що злила майдани,
І Київ, що бентежився й горів,
Знімаючи так болісно кайдани…
(Київ під час Революції гідності 2014р.)
Вогонь і дим, і сльози, і любов –
Усе змішалося тоді у Україні:
Морози, шини і гаряча кров,
І очі, котрі свічами горіли,
І матері, що втратили синів,
Це й їх серця принесені у жертву,
І цвинтар України, що ряснів
Тими, кому ще рано було вмерти.
Вони ж тепер зорять згори на нас,
Закінчити почату просять справу,
І невблаганно мчить в майбутнє час –
Він допоможе плечі нам розправить.
І пам’ять про Майдан – не перервать,
Події забуттю ці непідвладні.
Ми кров синівську не дамо змивать
Ні ворогу, ані державній владі.
Всім прийде час постать перед судом,
Не корумпованим – великим, Божим,
Там не відкупишся грошима чи стидом,
Сіряк ти є, чи мільярдер-вельможа.
23.04.2015.
Ганна Верес
