Сиплий дощ, щоб не вкрасти нічого від тиші -
не поцупити, щоб перевести в гармидер.
Мені тисне ліворуч і вище за крижі -
стукіт серця дощ видер.
Порозвішувавсь краплями, наче намистом,
на бордюрах, карнизах, парканах, антенах,
на носах у собак, світлофорах імлистих -
місто - стишена сцена.
І мені - цілу краплю від спраглого ґвалту,
і мені - щоб віддушину у непокої,
але шкіриться німо хижацьким оскалом
тиша з морди рудої.