На душі моїй тепліше стане,
Як посмішка твоя розвітне.
І сніг на вулиці розтане,
Як слово вимовиш привітне.
Частинку щастя ти подарував
У ті самотнії хвилини.
Печаль мою ти розігнав,
Розфарбувавши сірі днини.
Можливо, ти лиш звичка... Але ні,
Щось більш сильніше відчуваю.
Приходь частіше уві сні
Тебе постійно там чекаю.
Ти є "натхненнячком" моїм,
За це тобі я щиро вдячна.
Напевно, не стану я життям твоїм...
Ну і нехай! Тоді була ще не обачна...
Та знаєш? Ні, я не жалкую
Про все те, що відбулося.
Тобі усмішку подарую
І розпущу своє волосся.
Дякую за поцілунок перший той,
Яким зі мною поділився...
Ти рядків моїх герой,
Що з мрії у життя втілИвся.
Безмежно за тобою я сумую...
Зустрічі чекаю і згадую щомиті...
У темній кімнаті на місяць чатую...
І дивляться в небо очі слІзьми налиті...
Помилок багацько вже наробила
І вибачалась далеко не раз...
А все це тому, що полюбила
Твій погляд і слово, що спалюють враз.
