Ми спілкувалися без бренді -
П*янив озон нас та чебрець...
І розповів мені мудрець
Стару , як Всесвіт наш , легенду:
У хаті випаливши піч
І на замок закривши двері,
Сім*я присіла до вечері
В глуху й бездонно- темну ніч.
під скрип могутніх ясенів
На лавках збитих біля столу
Сиділи батько й напівколом
Дорослих четверо синів.
Убога трапеза в той час
Вела до роздумів про вічне -
Про щось згадали потойбічне
Та їли хліб і пили квас.
Аж раптом хтось обачно й тихо
Постукав тричі у вікно.
Всі насторожились : давно
Оселю їх обходить лихо.
У двір найстарший син пішов.
Вернувсь невдовзі й батьку каже :
-Не гість прийшов сьогодні вражий -
До хати проситься Любов!
Подумав старець й наказав :
-Любов не пустимо до хати.
Для чого зайве годувати
Того , кого наш рід не знав?
Та незабаром , як перо,
Шкрябнуло щось , стида позбувшись.
І мовив другий син , вернувшись :
-До хати проситься Добро!
Новий промовив дід наказ :
-Добро не пустимо до хати.
Лиш буде місце тут займати,
Щоб спотикатися щораз!
До божевілля їх, до трясця
Довів у двері сильний грюк.
Тож третій син пішов на стук :
-До нас з*явилось в гості Щастя!
-Явилось Щастя?Нащо нам
Такий вантаж щодня носити?-
Старий синам почав твердити ,-
Не треба в хаті цей бедлам!
Коли доїли черству грінку,
В дворі щось хруснуло , мов сук.
Пішов четвертий син на звук :
-До нас з*явилась в гості Жінка!
-З*явилась Жінка?Боже мій!
Прийшла в господу Берегиня...
Просіть у хату!Разом скриню
Допоможіть занести їй.
-Хто не пускав - той не знайшов!
В тій дорогій дубовій скрині
У дім принесла Жінка нині
Добро , і Щастя , і Любов!
Гарна легенда!Єдине прохання відкоригуйте :"Новий промовив діді наказ" і "Старий синам почав твнрдити", бо читати дуже цікаво і не хочеться спотикатись через дрібнички. Дякую!
