Як же важко бути людиною,
За своїм треба руку простягувать,
Треба погляди бачить спиною,
Треба навіть за зраду дякувать..
Треба вміти стоять опльованим,
І стояти не лиш від гордості,
Треба жертвувати годованим,
І багатим бути в убогості!
І не знати своєї мудрості,
І у вічі брудні дивитися.
Треба вміти красиво гнутися
І при цьому не підкоритися.
І ніколи, чого б не сталося,
Не боятись своєї слабкості,
Бо, якщо у собі ховатися,
Можна здатись духовній старості…
Треба бути якимось виключним,
Виключати з уваги прикрощі.
Треба вміти у дурнів вчитися
Та не рвати своєї ниточки.
І любити усе, що любиться,
Хоч за стінкою карантинною.
Треба бути і треба відбутися,
І продовжитися людиною.
