Я не можу про щастя писати,
Коли знову іде брат на брата.
Очі мутні, душа вар"ювата,
Руки навчені вміло вбивати.
Серце зовсім йому не щемить,
Божа кара його не страшить.
Руйнувать він готовий завзято...
Схаменись нерозумний мій брате!
Кожен має свій двір, свою хату,
Хіба можна чужого бажати
Й забирати, бо "гарно" лежить,
Поки брат твій натомлений спить?
Наші діти вже виросли брате,
Вони хочуть свій шлях обирати
І не треба для них заважати -
Чесно жити і щиро кохати.
Не для того нас мати родила,
Щоб на вбивства ми тратили силу,
Не для того нам пісню співала,
Щоб ми в ненависті помирали
І лиш помста горіла в очах,
І клював мертві очі ті птах.
Різні долі у нас любий брате,
Різну музику будемо грати.
Ще згадалось в Пасхальні ці свя́та
Як бажали Христа розпинати,
Хоч він хліб нерозумним давав,
Научав, лікував, воскрешав...
І за це Йому люта розплата
Від людей Його - ворога-брата.
Що було просто так не пройшло,
Від Христа наше царство прийшло!
Останім часом мою душу точить черв"ячок сумнівів.....А чи були вони нам насправді братами????? Сусідами та і то некращими... хоча ми всі ці роки думали інакше.
Samkovitch відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
звичайно не хочеться всіх під одну гребінку, але й раніше були великі сумніви і щодо родства, і щодо традицій, і щодо цінностей
Якби всі чесно працювали, не крали і не руйнували, не кланялись сусідам в ноги і не просили допомоги, а разом стали до роботи не мали б зараз би турботи.
Samkovitch відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навіщо мені всі, за себе б відповісти. Сют-тут тай хочеться когось обманути, десь якусь халявну копійчину урвати, сусіду виказати своє "фе", десь посаду якусь вигідну зайняти і неважливо, що є хтось уміліший в тій справі ніж я.... цей перелік бескінечний. Та й жити безтурботно якось нецікаво, за всі чесноти потрібно боротися, в першу чергу з самим собою
