Вірші не приходять зразу,
Вірші – це фрагмент душі.
Як тільки з’явилась фраза,
То стрімко її пиши.
Вірші, то твоє, страждальне,
То думка у формі сліз.
То звична дорога дальня,
Далекий пейзаж з беріз.
Вірші – це коли ділитись
Ти хочеш добром і злом,
Коли щось ясне й величне
Із Неба тобі прийшло.
Вірші – це, коли не можеш
Ти сам одиноко жить,
Як хочеш всіх насторожить,
Чи радістю наділить.
Вірші описать не можна,
Це мабуть лиш відчуття,
Ясні вони, чи тривожні,
Від мрій вони, чи життя.
Ідеш, а віршів не видко,
До них не легенький путь,
Якщо ти такий, то швидко
Й до тебе вони прийдуть.
Хай вірші не забувають про кожного поета. 
