І в шістдесят не супереч коханню,
Приймай його у ніжному вітанні.
Стрічай його, як зОрю ранню,
Зігрій теплом в туманному світанні.
*
Воно вже не таке, як в молодості роки,
Не полохливе на оточуючі звуки;
Хоч трохи стомлені, та ніжні руки,
Життям окреслені і стислі строки.
*
Осіннім подихом його лиш овійнуло,
Та натяк цей зворушив аж до сліз.
Як незбагненно швидко все минуло,
А у очах морської хвилі бриз.
*
Не відпускай від себе ластівку осінню.
Притулок дай в душі своїй.
Не піддавай її байдужості гасінню,
Хай поживе вона в прихильності твоїй.
*
Дай їй надію й прихисток духовний,
Все, що зуміла, все вже здобула.
А надто той напій любовний,
Який, п’яніючи, до дна спила.
*
Якщо дошкулять недруги, чи друзі,
Зганьбивши твої шістдесят –
Ти у коханні, наче у кольчузі,
І виглядом не гірше молодят.
*
Якщо знітишся, стрінувши кохання,
Той запізнілий в серце зорепад,
Прийми його без жодного вагання,
Він подарує марево принад.
*
І в шістдесят не протиріч коханню,
Душа любові прагне до цих пір.
Не піддавай чуття святе стражданню,
Кохай своїм рокам наперекір!
