Хотіли б ви прожити так життя,
Щоби душа летіла у рай світла.
Коли закінчиться шлях земського буття,
Щоби там вічність вся була привітна.
Та чи насправді чиста є вона,
Життя її туземная стежина.
Чи бачить світло молитов вона,
А чи без них немов сліпа людина.
Й лиш для свого збагачення жила,
Про своє тіло все життя лиш дбала.
Те, що у ній мордується душа,
Вона цього і знати не бажала.
Мов у темниці в ній жила вона,
Людина ж у гріхах все пробувала.
Горіла у спокусах зла й гріха,
Про Бога навіть чути не бажала.
Й без покаяння відійшла з життя,
Свої гріхи лиш Богу передала.
За них лиш вічність в пеклі віднайшла,
За те, що в світі Бога не шукала.
