І знову ніч.. Знов північ вже проходить
Прийшли думки, несказані слова...
Романтиків ніхто в житті не любить,
Непотріб викидають лише в бак...
Ти хочеш щастя, радості, обіймів,
Шукаєш просто любляче плече
Сама ж страждаєш, плачеш на колінах,
Ти дуй, з середини пече..
І жаль розходиться по венах кров'ю..
Переживання, стреси і ниття..
Шукаєш вихід з цієї купи гною,
Дивись...А то пройде отак життя..
Так просто не можливо все змінити..
Потрібні жертви, щоб знайти буття
Потрібно щось по-іншому збагнути,
Віддати комусь часточку життя..
А тут....у нас лишились сльози,
Лиш спогад, промайнув у голові
У нас лиш відстань, час і перешкоди,
Скажи лиш "стоп", а то зупинемось в труні..
Чомусь руйнуються всі заповітні мрії,
Нема тепла, помилки все лама...
Лишається лиш згадка і надія,
Як наслідок - рання сивина...
А ти сидиш, немає що сказати??
На цей момент пригадується фраза:
"Просто стосунки - не означає ще кохати,
Кохати ж - не значить бути разом..."
- Чому ж ти не щасливий.. тут і зараз?..
Згадай про щастя, друзів, про сім'ю,
Не вийшло? Досить! Ви уже не пара!!..
- Ех, друже, її я досі ще люблю..
Чого ж чекати?.. Дива на світанні??
Візьми за руку, не пізно ще, не плач!!
Послухай, чуєш серце б'ється?.. Це кохання..
Тепер ти розумієш, переможи свій страх..
Не зробиш зараз? - потім лиш жаліти..
Краса троянди не у колючках..
Романтиків ніхто в житті не любить..
Чому? - Вміють по-справжньому кохать...
