Зима – це дещо більше ніж пора року,
Це ідеологія, стиль життя.
Нікому не вдавалось обдурити природу,
Епоху - може, а її -- дарма.
Вона не якась самозванка:
Купа гриму, пилюка в очі,
Завітайте до нас хто хоче
ми на гостів завжди охочі.
Ні, вона революція, переміна
Їй немає потреб догоджати.
ЇЇ покликання панувати,
лише - панувати.
Це пора грації й холодної любові
Вона не дусить спекою, хмелем у крові.
Повільно, не поспіхом, оповиє білим мороком -
І ти на завжди у її полоні.
Не женеться, не кричить, не нападає,
Не прагне комусь сподобатись.
Вона – цариця, це добре знає.
Змирись і упокорись, куди ж ти дінешся?
Горда. Сам впадеш їй у коліна,
Благатимеш, а вона візьме, справді візьме у свої обійми.
Покаже світ іншим, не кращим, не гіршим.
Своїм. Витончено суворим.
Хто сказав що холод – не затишно?
А краса не повинна бути гордячкою.
