Догорає вечір, ніченька надходить,
Засина довкола вся жива земля.
Вже давно завмерла матінка - природа
І не чути в лісі співу солов'я.
Небо вкрили зорі, місяць сріблом сяє,
Вітерець легенький з поля тихо дме.
Краще пори року за весну немає,
Навесні все квітне, ожива й цвіте.
Знов чека природа вранішнього сонця,
Що зігріє землю всім теплом своїм.
І привітно гляне у моє віконце,
І добро з любов'ю принесе у дім.