Україно! Моя рідна земля!
Ти велика і дуже багата.
Ти щаслива, бо в Тебе є я.
Я щаслива, бо Ти – моя мати.
До землі я вклоняюсь Тобі -
За турботу й очей теплоту.
За наснагу в тяжкій боротьбі
І за квіти в веснянім саду.
Світ великий і в ньому є все:
Більш заможні і дужі, країни.
Та для мене Ти понад усе,
Україно моя, Ти єдина!
Скільки раз Ти у горі страждала,
Скільки раз Ти вставала нова.
Скільки гордих синів полягало,
Незліченних, як в полі трава.
Та війна не змогла нас побити,
Бо народ в серці страху не мав.
Україно, Ти знову розквітла!
І Шевченко Тебе б не впізнав!
Піднялася на ноги держава,
Незалежною стала вона.
І ніхто не відніме в нас права
На життя, яке доля дала.
Розбудуємо нашу державу,
Як би важко нам всім не було.
Заживемо ми знову на славу,
Буде радість, кохання й тепло!
