Не в силі я розтопити лід ,
Що так покрився кригою
І говорити важко із невідомою картиною
Бо пахне так повітря Антрактидою
І не діждусь напевно, вже відлиги я
Чекала погляд , кликала
Вбирала сподіваннями
А погляд невідомий і сумний
Я зрозуміла ,що це не мій
Ти був близьким
І майже-майже рідним
І водночас далеким і чужим
І ти не диспот і ти не егоїст
Ти одинокий лебідь
Із пораненим крилом
І рана та ще ниє ночами болить
Та вірю! Лебідка вірна скоро прилетить
Вона твоя – навік тільки твоя
І ніжністю загоїть твоя минулу ранку
І вже забудеш ,де боліло
Бо буде вже щеміти в грудях
Солодка мить очей і дотику кохання
Ти будеш впевнений
Вона – ота , що вірно так шукав
Обійми лебедя вже з вечора до рання
І вже на троні …
Лебідь мій…
Та вже чужий король
Ти гідний трону й корони короля
І неодмінно буде вірна королева
Та не судилось…
Це не я!
Бр не до мене рветься розмах мужнього крила
А я втомилась , вже замерзла
Напевно десь-колись
Мої, хтось палко обігріє крила
І я не знатиму , де відчайдушна крига
І це вже буде точно «Мій король»!
А я його,тільки його
Він гордо скаже: «Моя тільки моя!
Моя кохана королева»
