|
Ранок якого вона так чекала, і так тупо проспала
Вона так спішила, що майже забула , що на дворі зима
Похапцем вдягнулась все, що саме просилось до рук
Вибігши на вулицю вона зрозуміла, що у сні бачила весну,
Де весело світилось і сміялось сонечко.
А в реальності мокрий холодний сніг розкидав її волосся,
Яке Вона навіть не встигла добре причесати.
Холод прибирав до кісточки , та Вона вела запеклу дискусію з ним
А сьогодні в неї мала би бути дуже важлива зустріч
І серце так хвилювалось,їй так хотілось стати теплим і жаданим сонцем
Для того хто її чекав
А Вона змокла ,замерзла ,без макіяжу ,без зачіски
Просто жах ,як Вона переживала
Кожна клітиночка її тіла вела затяжну боротьбу із хвилюванням
Пари , семінари, студентські вибрики із кучерявим акцентом
А Вона - кожне її слово, сміх, жарт, прикол
В колі своїх однокурсників ,Вона ніби забула про свій курйозний вигляд
Ось - ось вже та жадана година і та довгоочікувана зустріч
Серце ніби вже було там ,а душа вперто тікала назад
А якщо той кому серце так прагне сподобатись
Розчарується в такому змоклому і замерзлому привиді
Цього Вона саме найбільше боялась
Бо від хвилювання , яке Вона так спритно приховувала
Забула якого кольору в нього очі
Та побачивши його їй хотілось стати невидимкою
Він був дуже ніжний ,тактовний , ввічливий, щирий
Від його погляду пересихало в горлі
Цієї миті Вона відчувала себе попелюшкою
Це був дійсно таємничий принц, який подарував їй маленьку весну
Мокрий сніг, холодний вітер ,а білі бутончики розкішних троянд
Так приємно і мило гріли її замерзле серце і їм все таки вдалось
Запалити маленьку іскорку в нім
Від такого безневинного розкішного білого букету
Вона навіть розгубилась ,
Це був дійсно фрагмент із її видуманої казки
І понад усе хотілось щоб ,вона ніколи не закінчувалась
Його гарячий погляд великих очей
Їй так хотілось зупинити час
Та тепер цю зустріч і білі троянди серед мокрої суворої зими
Ніхто ніколи не зітре з її пам*яті
Цього вечора , вона покидала місто з гарячим серцем,
Яке купалось у почуттях пробудження весни й жаданого тепла
Вона так ніжно горнула квіти до себе, міцно тримаючи
Ніби говорила з ними
Вона змерзла, змокла , але така гаряча , справжня і безмежно щаслива!!!
08.02.2013
ID:
437611
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.07.2013 05:45:27
© дата внесення змiн: 16.07.2013 05:50:00
автор: метелик вітру
Вкажіть причину вашої скарги
|
