(Присвячується тим, що мають гроші заполонити полиці книжкових магазинів, але бояться публікуватись в Інтернеті, боячись що прочитання їх « творінь» відіб’є в читача бажання не те що купити їх книжку, а пак навіть взяти її в руки..)
Що робиться в думках людей,
Які слова римують в книги,
Позбавлені живих ідей,
Які несамовито дико,
Кричать у всесвіт – Я ТАЛАНТ,
Якого світ іще не бачив,
Підніму слово мов атлант,
Йому придавши нових значень
І неземних пісень красу,
У кожне серце донесу.
Хтось скаже я бездарна тінь,
Сновида в просторі і діях,
Що сам не маючи умінь,
Митців осміювати смію
В словах яких вогонь горить ,
і в вічності пісні карбує
В красі застигла кожна мить,
Та моє серце їх не чує.
не зрозумівши справжню суть
Пітьму на світочів несу,
Я не несу на них пітьму,
Пусті слова душу не гріють,
І силу не зростять нову,
Не воскресять померлі мрії
Оцінку читачі дадуть,
За словоблуддя без натхнення
В книжки пролиту каламуть,
За штучні рими не пісенні.
Й літературний Інтернет,
Не возведе їх в ранг поет
Їм моє щире співчуття,
Бо з серця слово треба нести,
Бажання звершень та звитяг,
Грошей не прагнути, лиш честі,
Щоб у вишневому садку,
Сім’я читала як молитву,
Поезії ріку стрімку,
Гостро відточену мов бритву,
Тоді з поличок розберуть,
В книжки , життя пролиту суть
дякую.. цей вірш, посміємо його так назвати, майже повністю був перероблений, точніше на відсотків 50, після того як появився на папері дві години тому.. дякую що сподобався
