ЕПІГРАФ
Случайные люди в литературе
Всё делают вид, что они нам коллеги,
Они как бы то же причастны к культуре,
Являясь шестым колесом от телеги.
Всегда в рядах первых, лицо с умным видом,
В руках их газета и томик Шекспира.
Понятно, что каждый такой индивидум
В душе алкоголик и злостный транжира.
Искатель халявы не ведом Пегасу,
Конь ржот, прячет крылья и лупит копытом,
А музы смеются и знают прекрасно -
Не быть никогда овцеводу пиитом.
Случайные люди в литературе,
Как книга в бумажном простом переплёте, -
Они как бы тоже причастны к культуре,
Ну чтож оставайтесь в незримом почёте.
Невідомий автор.
****
Шановне графоманство, я плюю на вас згори,
Ви любите лукавство розцяцькованих похвал.
У відповідь на критику луна шалений крик,
Брудні прокльони кривдникам і ненависті шквал.
Звели у ранг митців себе і шісток, вірних вам,
Та фальшю пахнуть лаври, що покою не дають,
Брехні укриті гниллю. Вам, поезії «богам»,
Ніколи до Парнасу не знайти священну путь.
Тож тіштеся і далі незабутністю рядків,
Що виплекані штучно. Спотикаюсь раз у раз,
Читаючи вірші поважних тіток і дядьків,
Які з книжок розумних понасмикували фраз.
Вірша ковтком нап’юся, як джерельної води,
Нотатки на серветках краще лиште при собі,
Картавість думки з браком слів не дасть смачні плоди,
То як - безформна брила чи шліфований рубін?
