Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Тоді прийшла вона…така пророча,
Що знала терні всіх моїх доріг.
Прекрасна, загадкова та магічна,
Із відблиском смарагдів із-під вій.
Вона – це я, що бореться одвічно
Із тією мною, що не прийме бій…
Вона – кохання, мрії, авантюри,
А я – болючий спокій сірих днів.
Вона – немов барокові гравюри,
А я – пейзаж засніжених полів…
Ми вдвох, немов на нитці горизонту:
Йдемо землею , повною небес…
Вона жадає з моїх вуст експромту,
Вона – сплетіння муки і чудес.
О , як би я хотіла бути нею!
Щоб в моїх венах квітло все ж життя!
Кохання щоб, заморене душею
Воскресло й освітило майбуття.
Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Вона – це я, закохана , співоча,
Себе що віднайшла в сліпій порі.
Чудовий задум і віртуозне втілення! "Вона – кохання, мрії, авантюри,
А я – болючий спокій сірих днів." -і отак все життя...між різними проекціями Себе... :
Lady Christianna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00