Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Сиві етюди - ВІРШ


Шон Маклех: Сиві етюди - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 12

Пошук


Перевірка розміру




Сиві етюди

Шон Маклех :: Сиві етюди
«Es ist nichts… nichts…»* (Останні слова Франца Фердінінда д’Есте) Микола Хвильовий колись написав збірку романтично-красиву «Сині етюди» за яку заплатив найвищою ціною – життям пустивши собі до скроні кулю. Один з його опонентів написав на противагу живому романтизму Хвильового ідеологічно стерильну і кастровану збірку «Червоні етюди» за що теж заплатив вищу ціну отримавши кулю в потилицю у горезвісному 1937 році. На цьому бажання малювати етюди словами в українських літераторів урвалося. Хоча палітра Скіфії широка і тут малювати і малювати… Але літератори загірної Країни чомусь літературу перестали вважати одкровенням, за яке платять життям. А дарма. Як ми легко забуваємо, що чимало майстрів тексту за кожне слово платили найвищу ціну. Вони писали вірші своєю кров’ю – іноді буквально – як Сергій Єсенін. Нинішні автори пишуть знічев’я, заради розваги – іноді бавлячись в ті самі слова за право сказати які раніше платили життям. Час знецінення слова. Бідна Скіфія! Край сарматський… Коли ще тут так зневажали слово… За слово вбивали, бо його боялись. Зараз просто зневажають. Можливо тому, що нинішні можновладці Скіфії просто не розуміють силу слова. Для них це просто набір звуків. Вони не розрізняють «фєню» і мову. Для них мова – це спосіб лаятись. Але не для нас. Колись Фрідріх Ніцше писав: «Пиши своєю кров’ю і ти зрозумієш, що кров це дух…» І це доводиться нагадувати нащадкам козаків мені – ірландцю. Старому сивому філіду**… Сиві етюди ще ніхто не писав. І не тільки в Україні Загірній. Взагалі. Навіть в Ірландії. Сивий колір занадто нагадує сірий. Тільки нагадує, але художникам байдуже. Пишуть переважно в молодості про світ своїх бурхливих емоцій. Потім кидають – як Артюр Рембо. Чому він кинув писати в дев’ятнадцять, коли інші тільки починають, і решту свого життя (про яке ми маємо досить туманне уявлення) продавав непотріб кочівникам десь в пустелях Африки. І ні слова на папір… І в той же час чимало авторів починали писати, коли скроні вкривались сивиною. Більше того – усвідомлювали, що для справжньої поезії (а не гри в слова і звуки) потрібна сивина – потрібен досвід прожитих років і мудрість дороги розчарувань. Про це писав Арсеній Тарковський – чи не єдиний поет, який посивів ще в юності, і зрілість до якого прийшла ще в дитинстві. Омар Хайям взяв до рук свій калам вже на схилі віку, Рабіндранат Тагор написав свої кращі твори після довгої дороги прожитих років, і коли було йому вже за сімдесят раптом вирішив стати художником і почав малювати геніальні картини. Тут особливо цікавою є історія китайською літератури: молоді поети писали переважно про старість і журбу, а сивочолі вчителі про радості земного буття і красу. Все перевернуто в цьому світі ритуалів***. Наприкінці довгого шляху пишуться переважно есеї. Особливо, коли черевики стоптані. Кожен мимоволі стає есеїстом. Микола Гоголь це відчував, його спроби писати «Обрані місця з переписки з друзями» це насправді спроба есею яку ніхто так і не зрозумів. Про «Арабески» я вже мовчу. У Хвильового вся творчість – від памфлетів до повістей – суцільний есей який виливається в різні ливарні форми, застигає на холоді буття. І не випадково. Есей довгий час був якщо не забороненим плодом, то хворим побічним дитям літератури. Його боялися, його уникали. Миколу Хвильового можна порівняти з Оскаром Уальдом в англомовних текстав (о, для чого?). Він теж есеїст який боявся писати есей – без перебільшення. Перетворював його або в казку, або роман, який нагадував чужий есей – чужі думки і роздуми вилиті в одкровення літературних героїв. Есей (і ширше – літературу) він бачив як дзеркало, яке сують під ніс суспільству, примушують у нього подивитись. І цей примус – не пробачають. Як не пробачили Гоголю. Як не пробачили багатьом – від Франсуа Війона до Маяковського. «І скільки важить оцей зад – дізнається ця шия!» - це Війон писав не тільки про себе. Я вважаю першим есеїстом Конфуція. І не випадково, що він свої лаконічні роздуми не записував, а лише говорив учням. Есей мав визріти – античність вимагала плодів думок – трактатів, які щось пояснювали чи проясняли (ох, ці громадяни полісів! Як вони вимагали пояснень!), а не вільних роздумів, які сіють запитання. Тут показовою є фігура Сократа – він теж нічого не писав, а лише задавав питання – його есеї так і зависли в повітрі. І досі висять у нас над головами перезрілими плодами. Ці питання рано чи пізно впадуть – і то нам на голови. Не можуть же вони висіти в повітрі тисячоліттями! Ну сто років, ну двісті… Але не дві з половиною тисячі років! Не дивно, що Сократа отруїли. Люди не люблять коли їм задають питання і не дають відповіді – чіткої і ясної. Дивно, що есей не став реальністю в добу ренесансу – людина в добу бароко могла нарешті опинитися наодинці з собою. Але цього не сталося. Стати чимось в літературі есей зміг тільки в епоху модерн. Хоча його продовжували соромитись. В одних країнах думати стало небезпечно, в інших ганебно. Інтелектуал замикався в собі як Степовий Вовк Германа Гессе. Але ці нескінченні блукання в тумані в пошуках неіснуючої Касталії перетворювали есей на прихисток, сховище. Сучасний есей мені нагадує картини Ван Гога – зміст схований в собі, таємниця буття, яко доступна лише обраним, посвяченим. Велемір Хлєбніков у своїх спробах писати есей постійно збивався на хроніки (очевидно йому більш близькі). Двадцяте століття тому так і не могло визнати есей повноцінним – воно потребувало хронік. І тільки хронік. У хроніки перетворювались романи, повісті, мемуари (ви чуєте? Мемуари! Та де і коли ще це бачено!). Передчасно закінчившись (чи то відійшовши у світ спогадів) у 1991 році двадцяте століття звільнило есею шлях до визнання (здавалось би!). Та де там. Дев’яності роки стали роками постмодернізму, а не есею. І це не дивно. Есей потребує антитезу, супротивника. Комунізм агонізував. Агонізуюча потвора не може бути антитезою для інтелектуала. Хто ж з знав, що агонія комунізму так затягнеться? Світ завис в ілюзії «завершення історії» (і не тому що дев’яності – «фін де сікл» - це вже було. А тому що тому.) Людство в черговий раз насолоджувалось безтурботністю – як в двадцяті роки. Це здавалось апогеєм, вершиною цивілізації яка здатна здолати будь-які проблеми (навіть комунізм подолано, цивілізованість всесильна. Ура!) А це не сприяє розвитку есею. Література йшла не до космічних висот, а в глибину людського я, блукаючи нетрями постмодернізму. Двотисячні не стали одкровенням – лише усвідомленням, що історія триває. Література (і есей в тому числі) були в пошуках. Схоже, доба есею настає тільки сьогодні. Саме зараз. У цю мить. І байка, що нині есей бачиться як перехрестя холодної прози і гарячої поезії. Нині обидві ці доньки Аполлона метафізичні. За есей вже не спалюють на вогнищі і не розстрілюють в підвалах НКВД. Можна хіба що заробити кулю від якогось дуркуватого кілера-дегенерата такого ж тупого як і його господар диктатор… Примітки: * - «Це нічого… нічого…» (нім.) Він це сказав коли в нього влучили кулі терориста Гавриїла Принципа. ** - ніколи не читайте давніх філідів. Розмовляйте краще з деревами. *** - читайте китайську класику! Як писав Маяковський: «Ніде! Тільки в Моссельпромі!»

ID: 408588
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.03.2013 12:08:21
© дата внесення змiн: 15.03.2013 17:51:36
автор: Шон Маклех

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Макієвська, gala.vita, Той,що воює з вітряками, Олена Ганько, Олена Пасевін, Нова Планета, zazemlena, Плискас Нина, Олекса Удайко, Ник.С.Пичугин, Шостацька Людмила
Прочитаний усіма відвідувачами (1025)
В тому числі авторами сайту (77) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Макієвська, 31.01.2016 - 23:15
16 flo06
 
Шон Маклех відповів на коментар Макієвська, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую! give_rose
 
Макієвська, 31.01.2016 - 23:15
12 Ваші твори надихають 16 flo11 friends
 
Шон Маклех відповів на коментар Макієвська, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую за такий відгук! give_rose
 
Ніла Волкова, 04.06.2014 - 09:31
Дивовижно, Шоне! Вкотре захоплююсь Вашою творчістю.
Не може собі уявити, що це написав іноземець! Ткак ніжна, глибока любов до українського - це дивує і зворушує! Щиро дякую Вам за Вашу Велику душу! З повагою щиро
 
Шон Маклех відповів на коментар Ніла Волкова, 01.01.1970 - 03:00
smile А про Ірландію писали зачаровано теж тільки іноземці... Ірландці тільки й вміли що сваритися одне з одним... smile
 
Салтан Николай, 27.08.2013 - 00:13
... пізнавальна і дуже цікава робота, дякую give_rose
 
Олена Ганько, 01.06.2013 - 21:30
Дуже змістовно і гарно!
23
 
Шон Маклех відповів на коментар Олена Ганько, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! give_rose
 
Gelli, 14.05.2013 - 21:41
від ваших думок у мене душа літає smile... це неймовірно ... це так окрилює... що навіть слів бракує...хроніка минулого , це плід ваших думок ...шаленство ...O tempora! O mores! 16 16 16 tender tender tender
 
Шон Маклех відповів на коментар Gelli, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! give_rose give_rose give_rose
 
Оксана Стадник, 10.05.2013 - 15:40
Улад, філіди.. Ви як спогад, що ожив.. Ви справді філід чи це художній хід?
з повагою hi
 
Шон Маклех відповів на коментар Оксана Стадник, 01.01.1970 - 03:00
Справжні філіди померли давно - сотні років тому. Є тільки спогади про них і легенди... give_rose
 
Jaroslava, 23.03.2013 - 17:45
Читаю і насолоджуюсь.Глибокодумно і пізнавально.Дякую Вам і за любов до України . hi 16 give_rose friends
 
Шон Маклех відповів на коментар Jaroslava, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! Не всі читачі зрозуміли і сприйняли цей текст... give_rose
 
Апрельский, 17.03.2013 - 11:44
мысли, без сомнения, интересные, но цитата - из книги Григория Чхартишвили "Писатель и самоубийство". Замечательная вещь.

Моё только двустишие внизу... hi
 
Шон Маклех відповів на коментар Апрельский, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за пояснення!
В мене сьогодні святковий настрій - адже сьогодні День святого Патріка! Свято для всіх ірландців де вони не були. 23 friends
 
Вразлива, 15.03.2013 - 14:52
Писати душею, і тоді між рядками дзюрчатиме кров.Це є і зараз, та не у всіх творах можна,а чи хочемо побачити.Читаймо між рядками! give_rose
 
Шон Маклех відповів на коментар Вразлива, 01.01.1970 - 03:00
О, часи, о, звичаї! Знову доводиться писати і читати між рідками... Хоча завжди і всюди саме між рядками ховались найбільші істини - бо їх не виразити словами... give_rose
 
Апрельский, 15.03.2013 - 01:42
"...Самоубийство писателя – это нередко еще и полемика с Абсолютом. Художник, творец – это Демон, любящий Бога, но отказывающийся быть Его слепым орудием, жаждущий разговора на равных, диалога. За эту дерзость без конца низвергаемый в грязь и ничтожность своего человеческого происхождения, художник вновь и вновь взмывает вверх на крыльях творчества. Но силы, разумеется, неравны..."

...а пулю, даже от дегенерата,
ещё заслужить надо
hi
 
Шон Маклех відповів на коментар Апрельский, 01.01.1970 - 03:00
Цікаві у Вас думки з приводу... Стріляють в письменника, звісно, коли він написав щось вартісне - тут з Вами сперечатися немає сенсу...
 
Любов Чернуха, 14.03.2013 - 20:54
мало того, що Ви знайомите нас з красотою та історієї Ірландії, Ви відкриваєте очі на сторінки української літератури. ДЯКУЮ!
 
Шон Маклех відповів на коментар Любов Чернуха, 01.01.1970 - 03:00
Якщо не я то хто.... give_rose
 
zazemlena, 14.03.2013 - 15:52
Споріднені душі...Як багато їх розкидано по білому світові..."це нічого, нічого" - в нас вистачає сили, мудрості ставати над часом, над поблемами...Дивовижне щось діється у душі після прочитаного... friends 12 12 12
 
Шон Маклех відповів на коментар zazemlena, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! Мені писалося це в якомусь дивному душевному стані... give_rose
 
Плискас Нина, 13.03.2013 - 22:11
Дякую за таку розповідь,впевнена,що багато інтелегенції менш освічені в історії літератури,як Ви,достатньо вичерпно paint2
 
Шон Маклех відповів на коментар Плискас Нина, 01.01.1970 - 03:00
fright Несподіваний відгук... Я просто самотній старий мандрівник якому в голову іноді приходять думки і просяться на папір.... give_rose
 
Олекса Удайко, 13.03.2013 - 19:43
friends Вам, Шоне, вдячний з гарний екскурс в історію літератури! А скільки деталей про літераторів-українців! І після цього ви будете стверджувати, що Ви не українець! biggrin biggrin biggrin
 
Шон Маклех відповів на коментар Олекса Удайко, 01.01.1970 - 03:00
Хіба що в душі... Кожен українознавець у душі українець. Мені колись трапилась китаянка, яка спеціалізувалась на українознавстві. Вільно володіла не тільки українською мовою але і купою діалектів - гуцульським, бойківським і т.д. Якби не відповідний розріз очей я би не повірив, що китаянка... smile
 
Так за вечірку знала,і за запискуsmile Але ,що вистрілин,не знала...
Він вважав,що самогубство краще, за гниття на Соловках,чи розстріл комуняками..Напевне тому...
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Нові твори