Осінній ранок...місто завмерло і лише вона не може спати, бо в пам'яті знову виникає ВІН...
Олена із Сашком кохали одне-одного ще з першого класу і не могли провести й хвилини нарізно. Уроки, прогулянки, друзі, захоплення - це все у них було одне на двох.
Минали роки, вони дорослішали, як і їх стосунки. З часом почуття лише міцнішали і набували неабиякої сили. ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР... ПЕРШИЙ ВАЛЬС...ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК...ОСВІТА(журналіст), яку здобуватимуть разом. Олена твердо знала, що кращого їй не зустріти і не потребувала цього через неймовірну гармонію почуттів. Олександр, в свою чергу, робив усе для збереження цього "цілого" - не давав нікому руйнувати їх казку, втручатись у неї. Новоспечені друзі не розуміли, як можна у свої 17 років так віддано кохати...Так, так - КОХАТИ, забувати слово "Я" і назавжди закарбувати у пам'яті та серці -"МИ". Клуби, тусовки та розваги їх не цікавили, бо істинною насолодою вважався час проведений разом. Особливого значення вони надавали осіннім прогулянкам, коли могли упасти у купу листя, бігати під дощем, а після того відпоюватись теплим жасминовим чаєм та обіймами. В один із таких днів Сашко зважився на важливий крок... Він обрав час, коли Олена піде на прогулянку із подругами та в парку під'їхав до неї на білому коні із жовтими трояндами і вручивши їх дівчині сказав:" Викинь їх, бо жовтий колір, то колір розлуки." На вечір запросив до улюбленого ними кафе, де і зробив пропозицію руки і серця...Відповідь була однозначною - ТАК!.
Але доля мала інші плани і того вечора Сашко загинув, рятуючи свою кохану від машини, яка вилетіла на узбіччя.Експертиза показала, що водій був у стані алкогольного сп'яніння. Його присудили до 15 років, але легше не стало нікому...
Олена стала успішною людиною у роботі та не в житті. Кожного дня, приходячи додому, де її чекало лише маленьке кошеня, подароване ним, вона тихо плакала... Ночі ж взагалі стали пеклом через постійні сни з минулого життя - нестерпні, палючі...в яких бачила його усмішку, очі та могла обійняти, як колись.
23 жовтня стало для Олени культовою датою, днем, коли вона ішла у квітковий магазин, де купувала чорні троянди і на 24 години їхала за місто - до нього...розмовляла із холодними плитами і запитувала, чому так???
І знову осінній вечір, який несе спогади про НЬОГО, КОХАННЯ та СТРАЖДАННЯ... Чергова безсонна ніч...
