Володимиру Маяковському.
1
«На світі так давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться.
А більший меншого стусає та ще й б’є,
Бо в нього сила є.»
Розумник Глібов написав
В тваринах нас повиставляв:
Лисицями чи то Зайцями,
Ведмедями або Вовками,
Цапами, Мавпами , Ослами -
Хто не прижився поміж нами!
Така вже братія чиновна -
Земельна чаша нею повна.
Чи то держава , чи община -
Чиновник тут своя Людина.
В державі - світський , святий - в храмі:
Попи, рабини, ксьондзи, лами.
Є і порядні поміж ними -
Вони чужі поміж своїми!
2
В державі служить він системі,
В общині вже по божій темі:
А суть одна - прямо з лиця -
Все ради стану й гаманця.
За стан хабарики дере,
Де і не сіяв - то збере,
За щедру плату гріх прощає,
На кривду очі закриває.
Сам кривдить, гнобить, гріховодить -
Державі і общині шкодить…
3
Це - дрібна рибка, а акули
На все народне зводять скули.
Їм міліарди подавай
Та у офшорах оформляй .
Патріарху-Ватикан у граді Кия,
Президентові – Міжгір’я.
Чиновна братія живе,
Гребе , грабує , ріже, рве.
4.
Чиновників й сановників оцих
Не красить сан чи світська влада.
Творити зло – великий гріх,
Та знати зло – велике благо!
«Кожному рот дере ложка суха.
Чи є хто на світі, щоб був без гріха?»
Сковорода із вічності прислав,
Де про земне в нас запитав…
Народ в наївності своїй
Йме віри цнотливості повій.
Як добре нам в країні жить,
Де сотня - краде, мільйон - спить!
