Я бачу чорні твої очі
Коли дивлюся я на них
Я ніби закохатись хочу,
Але щось боляче мені.
Ці круглі очі наче камні
Холодні чорні і смутні
Немає в них тепла, кохання,
Лиш чорний морок, як вночі.
Вони затьмарили мене,
Колись у тихий вечір,
Коли поцілував мене...
Я зараз згадую про все,
Як незабутні миті,
Що більш до цього не прийдем,
Бо все скінчилось...
Досить!- Сказав мені,
Лиши це все, як згадку.
І нащо ми до цього шли?
Незнаю я і досі.
Чому, навіщо і для чого?
Я все себе питаю
Могло би бути все не так,
Це я так утверждаю!
Могли б гуляти вечорами,
Дивитися на зорі,
Могли б сидіти, говорити,
Не думати про потім.
Але нічого добре й так,
Що є про що згадати,
Що можна зі сміхом,
Про це все розказати.
Сказати потім: милий друже,
Чому я так страждала?
Дивилась довго я на дощ...
І про тебе пам'ятала.
2008р.
і ту ситуацію і людину вже бачиш по іншому))...
