Невже тобі шкода посмішки для мене?
Ну посміхнись мені, будь-ласка,
Скажи мені тихенько «здрастуй»
І посміхнись… ніжно-шалено…
Ти ж також думав увесь час про мене!..
Розлука, милий, добре нам знайома,
А люди підло виграють на цьому,
Упевнюють мене у тому,
Що буцім тобі добре і без мене…
Але їм Бог все зло їхнє поверне…
Я ж знаю, що для тебе я єдина ,
Я відчуваю це, бо вчинки не лукавлять,
А чужі домисли, повір, мало цікавлять.
Важливіше, коли поруч людина,
Що хоче бути поруч щохвилини…
Ну посміхниь, будь-ласочка, всміхнися!
Я так тебе чекала, рідний, милий,
Я впевнена, що вистачить нам сили,
Щоб подолати всіх, хто не змирився
Із тим, що в нас серця в одне сплелися…
Коханий, я люблю тебе, всміхнися!
